Для більшості людей цей день такий самий, як і будь-який інший. А для диких бджіл він означає: НІЧОГО. Вони тихо вмирають. І вони вмирають.
Багато хто з нас думає, що все не так погано. Зрештою, полиці супермаркетів і дисконтних магазинів переповнені, фрукти та овочі складені апетитними купами, вабляючи нас яскравими кольорами. Яку різницю може мати зникнення того чи іншого виду диких бджіл? Нічого. Зрештою, наші медоносні бджоли, наші працьовиті одомашнені родичі, можуть перейняти роботу диких бджіл. Також вагомий аргумент, на думку лобістів сільськогосподарських та хімічних компаній.
У Pugnalom ми хочемо протиставити цю ніщо відчуттям «поки що». Ми ще не відчуваємо негайного тягаря втрати окремих видів диких бджіл. Ми все ще живемо у світі, де багато помідорів та яблук. Ми ще не бачимо, як цілі харчові ланцюги руйнуються в нашій безпосередній близькості, ми ігноруємо тривожні голоси, що оплакують втрату жайворонків, чайок та куріпок на відкритих полях, або коли навіть колись поширені види, такі як деревні горобці, серинки, коноплянки чи зеленушки, зникають з наших садів та поселень. Яка дитина сьогодні ще може відрізнити чорного дрозда від шпака? Кого справді хвилює, що більшість наших місцевих диких птахів залежать від комах як джерела їжі? Це вражаючі 70-80 відсотків, або 340-400 з приблизно 500 видів. Навіть ті види, які їдять насіння в дорослому віці, вирощують своїх дитинчат на комахах.
Ми відчужені від нашого природного середовища і не сприймаємо прощання достатньо серйозно. Одні лише цифри це доводять:
- Протягом останніх 40 років кількість гніздових птахів у Європі різко скоротилася: з 1980 року було втрачено від 18 до 19 відсотків, або близько 600 мільйонів гніздових птахів.
- Міжнародний союз охорони природи (МСОП) оцінює, що зі 163 040 зареєстрованих тварин, рослин і грибів 45 000 вважаються такими, що знаходяться під загрозою зникнення.
- З приблизно 25 000–33 000 видів комах у Німеччині (залежно від джерела) близько 53 відсотків занесені до списків видів, що знаходяться під загрозою зникнення, або вимерлих у регіональних червоних списках (Північний Рейн-Вестфалія); на національному рівні це стосується 42 відсотків зареєстрованих видів комах. У світовому масштабі ситуація майже не відрізняється: тут цей показник становить від 33 до 41 відсотка.
- Серед диких бджіл особливо страждають джмелі, близько 26 відсотків з яких зазнають втрат. Вид піщаних бджіл Андрена транзиторія за останні десять років населення скоротилося на 30 відсотків.
Ми ризикуємо втратити те, що не можемо замінити. Комахи не лише забезпечують цінні білки для своїх хижаків, але й постачають їжу іншим живим істотам, включаючи нас, людей, завдяки своїм важливим послугам запилення. Це стосується не лише диких бджіл, а й метеликів, молі та жуків, і навіть таких часто недооцінених видів, як мухи та оси.
Але яка користь від усіх цих цифр, якщо реакція ЗМІ зникає? Тоді всі повертаються до свого щоденного розпорядку, обприскують небажану рослинність між бруківкою та на гравійних пустелях перед будинком препаратом «Раундап і Ко», косять газон принаймні кожні два тижні, насолоджуються своїми зеленими хвойними деревами, які ніколи не турбують їх сміттям, таким як листя, плоди чи зів'ялі квіти, та купують фрукти та овочі лише на промислових фермах, бо вважають регіональне органічне землеробство нездійсненною мрією «зелених» теоретиків змови або просто занадто дорогим.
Зосереджений на процвітанні, пошуку вигідних покупок та постійному зростанні, наш спосіб життя не лише втрачає значну частину своїх корінних мешканців, а й повністю зубожіє, і зрештою навіть загрожує нашому існуванню. Давайте озирнемося навколо:
- Села стають урбанізованими, можуть похвалитися гравійними садами, безлісими газонами для гольфу та живоплотами з лаврового дерева. Повсюди немає квітучих рослин, які могли б використовувати комахи. Форзиція, петунії, бегонії чи герані можуть додати яскравих кольорів, але вони не пропонують більше пилку чи нектару, ніж більшість махрових сортів.
- Величезні монокультурні площі досі домінують у сільському господарстві, лише незначно перериваються кількома залишками живоплотів. Живоплоти, загалом, є занедбаними пасинками багатьох фермерів: їх скошують і спотворюють у коробкоподібні структури, в результаті чого утворюються пошарпані пеньки, які заражаються грибками та повільно відмирають. Недостатньо та неправильно доглянуті, вони не є середовищем існування для дикої природи. Крім того, до польових галявин, вже пошкоджених добривами та стоком пестицидів, ставляться як до домашніх газонів і постійно підстригають. Результатом є одноманітні, трав'янисті, вкриті кропивою узбіччя, позбавлені польових квітів.
- Адміністрації численних міст практично перевершують одна одну у так званих заходах з догляду за громадськими зеленими зонами. Великі дерева, особливо липи, які так важливі для збору нектару в кінці сезону, обрізаються до невпізнання, газони утримуються нижче висоти ромашок, парки очищаються від чагарників, а небажану рослинність придушується. Знову ж таки, жодної розумної посадки – жодної допомоги.
- Під виглядом безпеки дорожнього руху відповідальні особи вирубують цілі ділянки дерев та чагарників вздовж узбіч доріг на десятки кілометрів. Те, що не підходить як деревина, зносить вітром на схили, засипаючи все, що не встигло вчасно втекти. Величезна кількість деревної тріски не лише змінює вміст поживних речовин у ґрунті (тим самим визначаючи майбутній склад рослин), але й поховає дрібних тварин та равликів, вбиває трави та руйнує місця проживання диких бджіл.
Ми не ведемо достатньо обліку наших втручань. Утримання — це не наша фішка, як і проникливість. Але цифри — це не просто цифри. Цифри також відображають суму рахунку, яку ми зрештою можемо бути не в змозі сплатити.
