Кажани покладаються на відкриті водойми, такі як невеликі ставки та озера, для полювання та пиття. Доступ до води особливо важливий під час дедалі спекотнішого та посушливішого літа через зміну клімату, особливо під час вагітності та вирощування дитинчат. Дослідницька група з Інституту досліджень зоопарків та дикої природи Лейбніца (Leibniz-IZW) продемонструвала, що вітрові турбіни в сільськогосподарських ландшафтах обмежують доступ до питної води: багато видів кажанів уникають турбін та прилеглих водойм на кілька кілометрів. Результати дослідження були опубліковані в журналі "Biological Conservation".
Як захід проти зміни клімату, багато країн інвестують у розширення використання вітрової енергії для зменшення викидів парникових газів, таких як CO2, шляхом виробництва відновлюваної електроенергії. Однак розширення використання вітрової енергії також має негативний вплив на дику природу та її середовище існування. Іноді це може призвести до того, що деякі види диких тварин будуть менш здатними справлятися з глобальним потеплінням. Професор доктор Крістіан Фойгт та доктор Каролін Шольц з Інституту досліджень зоопарків та дикої природи Лейбніца (Leibniz-IZW) разом з Ханною Кляйн з Потсдамського університету змогли продемонструвати в дослідженні акустичної активності кажанів біля джерел води в сільськогосподарських ландшафтах, що багато видів кажанів витісняються вітровими турбінами поблизу водойм. Дослідники проаналізували просторову поведінку кажанів трьох функціональних гільдій: мисливці на відкритому повітрі, мисливці, адаптовані до полювання в закритій рослинності, та кажани, спеціалізовані на полюванні в рослинності. «Ми змогли чітко побачити, що ті кажани, які полюють на комах у відкритому повітряному просторі, а також ті, що адаптовані до полювання в густій рослинності, уникали водойм, коли вітрові турбіни розташовувалися поблизу», — каже Фойгт. «Тільки представники гільдії кажанів, які полюють на узліссях рослинності, схоже, не відганяються від місць водопою вітровими турбінами».
Дослідники розмістили акустичні детектори на 59 невеликих, постійно заповнених водою ставках на відстані приблизно від 50 до 5.000 метрів від вітрових турбін у північному Бранденбурзі. Через льодовикове походження, досліджувана територія містить понад тисячу таких вологих западин, басейнів та ставків, які виконують важливі екологічні функції в інтенсивно оброблюваному сільськогосподарському ландшафті. «Під час сезону розмноження в липні ми вимірювали акустичну активність кажанів біля водойм на різних відстанях від вітрових турбін . Ми забезпечили подібні умови, такі як відсутність опадів та невеликий вітер», – пояснює Шольц. «У липні період лактації у самок кажанів поступово закінчується, і молодняк відлучається від своїх материнських гнізд, що робить цей етап енергетично вимогливим для самок. Крім того, багато водойм пересихають у середині літа, тому кажани більше залежать від цих невеликих водойм, які утримують воду цілий рік». Команда виявила загалом майже 8.400 сигналів від різних видів кажанів у трьох вищезгаданих гільдіях кажанів. «Зі збільшенням близькості до вітрових турбін активність мисливців на відкритих просторах біля джерел води зменшилася на 53 відсотки, а активність видів кажанів, адаптованих до полювання в густій рослинності, зменшилася на 63 відсотки», – підсумовують автори. Така ж закономірність випливає з аналізу мисливської поведінки, яку можна виявити за допомогою акустичних детекторів: вона зменшилася на 87 та 76 відсотків відповідно зі зменшенням відстані до вітрової турбіни.
«У цих результатах є певна трагедія, оскільки захід щодо пом’якшення зміни клімату, на жаль, має побічний ефект: деякі кажани гірше справляються зі спекотним і сухим літом, коли їх витісняють зі своїх середовищ існування вітрові турбіни», — каже Фойгт. «Це ще раз підкреслює важливість ретельно продуманого вибору місця для турбін, щоб уникнути протиставлення різних цілей одна одній. Середовища існування, які є дуже чутливими для збереження видів, слід розглядати лише як другорядні місця для використання вітрової енергії або взагалі не розглядати».
Досліджені види кажанів включають, серед інших, нетопиря звичайного ( Pipistrellus pipistrellus ), нетопиря малого ( Pipistrellus pygmaeus ) та барбастеллу (Barbastella barbastellus) як представників кажанів, що полюють на узліссях рослинності, види родів нічниці ( Nyctalus ), нічниці польові ( Eptesicus ) та строкаті кажани ( Vespertilio ) як представників мисливців на відкритих просторах, а також види родів мишовухи ( Myotis ) та довговухі ( Plecotus ) як представників кажанів, що полюють у густій рослинності.
Кажани є охоронюваними видами згідно з німецьким законодавством про охорону природи та законодавством ЄС, і як мігруючі види, вони повинні отримувати особливий захист. Цей захист суперечить розширенню вітроенергетики, оскільки вітрові турбіни гине значна кількість кажанів, а середовища існування кажанів зазнають різних впливів. Команда Фойгта в IZW вже багато років проводить дослідження цього «зелено-зеленого конфлікту» між розширенням вітроенергетики та збереженням кажанів.
Оригінальна публікація
Scholz C, Klein H, Voigt CC (2025): Вітрові турбіни витісняють кажанів з місць водопоїв. Biological Conservation 302 (2025) 110968. DOI: 10.1016/j.biocon.2025.110968
також читати
Багато горіхів макадамії завдяки командній роботі тварин | Pugnalom
Вітрові турбіни в морі: стирання ротора шкодить мідіям | Pugnalom
