У Німеччині справжня дика природа є рідкістю. Лише 0,6 відсотка території Німеччини охороняється в національних парках. А в п'яти національних парках Північного та Балтійського морів лише близько одного відсотка площі звільнено від використання. Однак саме ці незаймані території служать середовищем існування рідкісних видів. Але культурні ландшафти, такі як Шпреевальд або Швабський Альб, також сприяють збереженню видів. Залежно від ландшафту та мети охорони природи, необхідно встановити різні заходи, щоб охоронювані території могли досягти найкращого можливого ефекту, стверджують автори дискусійного документа, опублікованого сьогодні Німецькою національною академією наук Леопольдіна. Під назвою «Охоронювані території – для ефективнішого збереження та сприяння біорізноманіттю» вони рекомендують надійні правові рамки, чіткі цілі та ефективне управління.
Згідно з Глобальною угодою про охорону природи між Куньміном та Монреалем 2022 року, Європейський Союз та Німеччина зобов'язалися ефективно захистити щонайменше 30 відсотків суходолу та морських територій до 2030 року. На рівні ЄС для цього було прийнято Регламент про відновлення природи. Автори дискусійного документа пояснюють, чому Німеччина не виконує угоди – як у визначенні нових охоронних територій, так і у збереженні існуючих. На думку експертів, просте визначення охоронних територій не гарантує ефективного збереження природи. Натомість вирішальним фактором є те, як окремі охоронні території спроектовані та управляються. Різні категорії охоронних територій, такі як національні парки, біосферні заповідники або зони фауни, флори та середовища існування, застосовують різні стратегії охорони природи.
Не існує універсального рішення для охоронних територій: залежно від середовища існування та мети охорони природи необхідні різні заходи. Серед найважливіших стратегій – захист процесів та захист культурних ландшафтів. Захист процесів має на меті залишити природу напризволяще: територія вилучається з використання для полювання, рибальства, інфраструктурних проектів чи виробництва енергії; людина не втручається в природні процеси, а мертві дерева, наприклад, залишаються в лісі. Натомість, захист культурних ландшафтів поєднує потребу в збереженні природи зі сталим використанням. Автори дискусійного документа застерігають від протиставлення цих різних концепцій одна одній. Натомість рішення щодо того, які цілі слід досягати з якими заходами, приймаються на основі екологічного та соціального контексту.
Численні види тварин і рослин, що походять з Німеччини, спеціалізуються на луках, пасовищах або садах. Екстенсивне сільське господарство є важливим для збереження таких культурних ландшафтів. Без втручання людини ці середовища існування перетворилися б на ліси. З іншого боку, захист лісів та прибережних територій підходить для лісів та прибережних районів. Автори зазначають, що частка таких територій дикої природи в Німеччині дуже мала і тому суперечить міжнародним угодам. Для досягнення цілей вони пропонують, як перший крок, збільшити частку невикористовуваних лісів, що перебувають у державній власності, до десяти відсотків. А десять відсотків морських територій також слід виключити з використання; рибальство, полювання або інфраструктурні проекти будуть заборонені в таких зонах невикористання.
На заповідні території також сильно впливають сусідні території. Наприклад, інсектициди та добрива, що вносяться на інтенсивно обробляні землі, також впливають на сусідні заповідні території. Автори наголошують, що заповідні території повинні стати більш стійкими до зовнішніх факторів. Буферні зони, наприклад, можуть підтримувати стійкість заповідних територій. Крім того, негативний вплив пестицидів та надлишків добрив слід загалом зменшити за допомогою правових та політичних рішень на державному, федеральному та європейському рівнях.
Автори також виступають за більш послідовне застосування законів про охорону природи. Ці закони вимагають планів управління та регулярного моніторингу для перевірки того, чи дійсно охоронювані території сприяють збереженню видів. У випадках конфлікту землекористування особливо важливо виявити різні інтереси на ранній стадії, поставитися до них серйозно та розробити життєздатні рішення за допомогою добре модерованого процесу за участю різних осіб.
Дискусійний документ «Охоронні території – для ефективнішого збереження та просування біорізноманіття» був підготовлений членами фокус-групи Leopoldina «Біорізноманіття – Землекористування – Клімат» та опублікований на веб-сайті Leopoldina. Публікації в серії «Дискусія Leopoldina» є внеском вищезгаданих авторів. За допомогою цих дискусійних документів Академія пропонує вченим можливість гнучко пропонувати ідеї, стимулювати дискусію та формулювати рекомендації без формального процесу робочої групи. Тому тези та рекомендації, представлені в цих дискусійних документах, не відображають офіційну позицію Академії.
