Прощавай, гіпсовий карстовий ландшафт – жорстока загибель гарячої точки біорізноманіття

Прощавай, гіпсовий карстовий ландшафт – жорстока загибель гарячої точки біорізноманіття

Гіпсова промисловість у південних горах Гарц знищує унікальні природні заповідники у неймовірних масштабах. Завдяки відкритому видобутку гіпсу в районі Геттінген/Остероде вона не лише знищує величезні площі карстових утворень, унікальних для Європи, але й одночасно та безповоротно знищує характерну флору та фауну. Навіть осередок біорізноманіття, визначений федеральним урядом, не може зупинити цю експлуатацію.

Колишній природний заповідник, тепер гірничодобувна зона: руйнування гіпсового карстового ландшафту поблизу Юрде/Південна Нижня Саксонія (район Геттінген).

Метр за метром турист насилу просувається вперед. Його змащені шкіряними черевиками чоботи занурюються в багнюку; з кожним кроком все більше багнюки липне до підошов, просочується по шнурівках і нарешті досягає верху черевика. Занадто пізно: його шкарпетки промокли наскрізь, штани в бруді до колін. Не так чоловік уявляв собі свою новорічну екскурсію до гіпсового карстового ландшафтного заповідника поблизу Юрд.

Визначений як осередок біорізноманіття, пересічений високо оціненими карстовими туристичними стежками, він має пропонувати чудові краєвиди надзвичайного мікрорельєфу гіпсового карсту після сходу снігу. Однак те, за що взявся цей ентузіаст природи, не мало нічого спільного з рекламними матеріалами округу. Навіть залишивши позаду листяний ліс Лангенберга, він помітив брудну стежку, що прорізала відкриту місцевість, немов глибока рана: колись ідилічна туристична стежка до Блоссенберга перетворилася на грязьову яму.

Тут, де ще минулого року гніздилися червоноспинні сорокопуди, кропив'янки та синиці, зараз накопичуються купи бруду, перемежовані з гілками та корінням усіх тих чагарників, що прилягали до краю, що навесні створювали широкі смуги квітучого багатства в охоронюваному законом ландшафті. Тепер розгортається сцена спустошення.

Стежку різко розширили, відсунувши далеко вбік усе, що росло праворуч і ліворуч. Викорчувані, подрібнені чагарники, горизонтально притиснуті стовбури, змішані з брудом і камінням, тепер заростають кореневими пагонами та сусідньою рослинністю. Все, що чинило опір відвалу бульдозера, було зміщено вниз по насипах на глибину кількох метрів. Протягом приблизно 500 метрів стежки ніщо не залишилося таким, як було. Навіть залишки двох рядів чагарників на зовнішньому краю сильно пошкоджені.

Ймовірно, щоб заощадити на видаленні, компанія-підрядник залила брудом решту кущів глоду та терену, а також кущів ліщини та бузини. Підлісок, що десятиліттями переплітався з дикими клематисами та раніше служив укриттям та притулком для кропивників та сонь, серед інших, тепер лежить подрібнений та навалений один на одного. Наземним тваринам, мабуть, здавалося апокаліптичним, коли тонни бруду та гравію обрушилися на них, поховавши їх разом з падаючими верхівками дерев.

Те, що здається невпинним буйством невмілих дорожніх будівельників, насправді є останнім у довгому ряду офіційно санкціонованих та схвалених втручань у заповідні території навколо Остероде. Роками тут панували косарки-трощики, тваринники неухильно збільшували поголів'я овець, кіз та великої рогатої худоби, а старі дерева обрізали та зрубували. Наслідки цієї політики охорони природи, яка надає пріоритет економічним інтересам над екологічними проблемами та розпродає заповідні місця існування та природні заповідники, очевидні всюди.

Невідповідна техніка залишає після себе сильно пошкоджені насадження дорослих дерев; в крайніх випадках подрібнені пні, що займають багато квадратних метрів, не дають жодного натяку на колишню чисельність. Водночас інтенсифіковане землеробство загрожує біорізноманіттю: пошкодження багаторічних чагарників від вирубки іноді перевищує 80 відсотків, колись багаті на види луки надмірно випасаються або перекошуються мульчуючими косарками та коротко скошуються цілий рік; скошена трава гниє на землі. Там, де бідний на поживні речовини ґрунт колись сприяв буйству квітів, тепер розмножуються кропива та широколистяний лапус. Жовтець свідчить про надмірний випас, а витоптані ділянки на схилах та місцях відпочинку худоби залишаються голими цілий рік. У багатьох місцях природних заповідників зелений колір домінує протягом усього вегетаційного періоду: наскільки сягає око, не залишилося квітучих рослин – а разом з ними зникають спочатку комахи, а потім і птахи.

Ця політика може здатися сумнівною для любителів природи, але вона відповідає логіці, що передусім зумовлена ​​інтересами місцевої гіпсової промисловості. Південні гори Гарц містять значні запаси гіпсу та ангідриту, які користуються великим попитом. Зараз у цьому районі налічується 21 кар'єр, і планується відкриття ще трьох. Тут, у Блоссенберзі, план було прийнято ще у 2003 році: після розбирання кар'єру Кройцштіге наступний прорив, що охоплює понад сім гектарів, мав бути зроблений в унікальному ландшафті. Старі дуби мали бути зрубані, ідилічні пологі луки, що спускаються до Байєрфельде, мали бути зрівняні з землею, а відомий «Фельдхерренхюгель» (Генеральський пагорб) мав бути зрівняний. У той час «Друзі природи Нижньої Саксонії» запросили доступ до файлів у Геттінгенського торговельного наглядового управління та виявили, що компанія Rigips GmbH Bodenwerder відверто ігнорувала правила, а влада не вжила жодних заходів.

Компанія «Рігіпс» не провела повної оцінки впливу на навколишнє середовище, як того вимагалося, а також дослідження сумісності середовища існування. Цим компанія явно порушила закони про охорону природи. Крім того, вона приховувала наявність популяції чубатого тритона, що знаходиться під охороною, а пізніше стверджувала, що схил не висохне, навіть якщо його видалити. Як «захисний захід» вона представила свій намір проводити регулярні перевірки рівня води – звичайно, лише після видалення, коли шкода вже буде завдана, а середовище існування втрачено.

Зараз, понад 18 років після цих суперечок, влада та компанії, схоже, вживають рішучих заходів. Замість того, щоб захищати квітучі межі від знищення, спричиненого надмірно частим скошуванням, постійним випасом та багаторазовим мульчуванням; замість того, щоб зберегти луки як притулок для комах, рідкісних рослин та птахів за допомогою концепції сталого скошування; та замість того, щоб обгороджувати дорослі дерева та чагарники, щоб запобігти їх обрізанню, вони створюють факти на місцях. Бо там, де природа збідніла, ніхто не може скаржитися, що гіпсова промисловість знищує цінні середовища існування. І ось, перший удар завдано, який не могли не помітити навіть пересічні люди: один з найвідоміших пішохідних маршрутів через східну частину гіпсового карстового ландшафтного заповідника поблизу Юрде настільки нещадно спустошується, що подальше варварство в безпосередній близькості здається цілком логічним. План очевидний: допомогти гіпсовій промисловості отримати доступ до більшої кількості кар'єрів. Міністерство економіки Нижньої Саксонії дотримується цієї передумови десятиліттями, і місцеві політики охоче повторюють його аргументи дослівно.

Доля цієї природної перлини в південних горах Гарц, здається, вирішена, оскільки земля Нижня Саксонія визначила пріоритетні території для видобутку гіпсу в регіональній програмі просторового планування округу Остероде в 1998 році. Цей процес був безпрецедентним, оскільки ніколи раніше міністерство не диктувало через державну програму просторового планування, як має бути досягнуто розділення видобутку сировини та охорони природи. Замість звичайної карти масштабу 1:500 000, земля надала округу карту масштабу 1:50 000, на якій позначені всі території, передбачені для видобутку гіпсу: окрім Блоссенберга поблизу Юрде, до них належали ділянки Кройцштіге та Хопфенкюле, лісові ділянки Ліхтенштайн 5, 6 та 8, а також Розеберг поблизу Валькенріда. Цей проект поправки до програми просторового планування був розроблений без юридично обов'язкової оцінки впливу на Директиву про середовища існування. Хоча це робило його незаконним, він, очевидно, не мав жодного значення.

Замовлено округом, оплачено платниками податків: механічне знищення середовища існування в охоронюваних законом територіях. Зекономлено кошти на «утилізацію»: тонни осаду скидаються на живоплоти.

Протягом багатьох років природоохоронні організації борються проти надмірної експлуатації природи. У 1980-х роках вони вимагали відокремлення території Ліхтенштайну від державної заповідної зони, але їхні зусилля зустріли рішучий опір з боку уряду землі. У «Білій папці» 1986 року зазначалося, що ця територія «не перебуває під жодною гострою загрозою». З 1977 року «Біла папка» містить відповідь уряду землі Нижня Саксонія на так звану «Червону папку», яку з 1960 року публікує Асоціація спадщини Нижньої Саксонії (NHB), організація, що об’єднує асоціації спадщини, місцеві та громадські асоціації Нижньої Саксонії. Червона папка надає громадянам інструмент для висловлення своєї критики, серед іншого, щодо практики охорони природи та управління ландшафтами.

Всупереч заявам тодішнього уряду землі про те, що Ліхтенштайну не загрожує жодна небезпека, він винагородив гіпсову промисловість, визначивши додаткові цінні лісові ділянки в Ліхтенштайні як пріоритетні зони для постачання сировини. Завдяки підтримці природоохоронців з боку мешканців району Остероде під час виборчої кампанії 1993 року уряд землі виключив зі списку заплановані гірничодобувні ділянки 4 та 5 у Ліхтенштайні. Той факт, що також не вдалося забезпечити звільнення гірничодобувних ділянок 1–3, є серйозним питанням з точки зору охорони природи: 100 відсотків цієї території складали найбільший і найкрасивіший яровий ліс у Нижньосаксонському гіпсовому карсті.

Велика надія на припинення політики катастрофічних гірничих практик, яку проводив уряд землі Нижня Саксонія наприкінці 1990-х років за допомогою «круглих столів», також була розвіяна. Уряд не виступав за перехід галузі на заміну природного гіпсу, ані не працював над збереженням жодної з територій, що знаходяться під загрозою зникнення. Сталося якраз навпаки. Під час визначення територій флори, фауни та середовища існування (FFH) Нижньої Саксонії гіпсовий карст був доданий до списку лише із запізненням після того, як Європейський Союз погрожував судовими позовами про порушення. Це був хитрий хід, оскільки до того часу Міністерство навколишнього середовища забезпечувало захист інтересів гіпсової промисловості: воно виключило всі запропоновані гірничодобувні ділянки з початкової пропозиції щодо зони FFH, включаючи Кройцштіге, Розеберг-Іст та Блоссенберг поблизу Юрде.

Політики та урядовці невпинно наголошують на величезному значенні видобутку гіпсу для ринку праці. За даними Міністерства економіки Нижньої Саксонії, у 2014 році вся гіпсова промисловість у Нижній Саксонії складалася з одинадцяти компаній, які щорічно переробляли від 1,3 до 1,5 мільйона тонн гіпсу та ангідритової породи та працевлаштовували близько 750 осіб. З оборотом у 2,4 мільярда євро (станом на 2015 рік) гіпсова промисловість сплачує близько 1,1 мільйона євро торгового податку, який розподіляється між трьома землями: Саксонія-Ангальт (Роттлебероде/Зюдхарц), Нижня Саксонія (Валькенрід) та Тюрінгія (Ельріх). Однак, якщо уважніше розглянути аргумент про гарантію зайнятості, це можна зрозуміти. Хоча статистика регіону не уточнює, хто працює на Knauf & Co. серед приблизно 10 000 працівників, які сплачують внески на соціальне забезпечення у виробничому секторі, кількість тих, хто безпосередньо зайнятий у гіпсовій промисловості, значно менша. Сам видобуток кар'єрів майже не створює робочих місць – у кар'єрах достатньо бригади лише з кількох десятків чоловіків. Загалом, кількість людей, зайнятих у гіпсовій промисловості в районі Остероде, ймовірно, не набагато перевищує 140 осіб (станом на 2004 рік).

Порівняно зі скороченням 30 000 робочих місць, оголошених компанією Volkswagen, тісно пов'язаною з урядом землі, в результаті її злочинних маніпуляцій з викидами, кількість цих скорочень видається незначною. Цілком зрозуміло, чому конкретні цифри неохоче оголошуються. Щоб запобігти критиці та заспокоїти мешканців Остероде, представники компанії та уряду охоче використовують розпливчасті терміни, такі як «корельована частка зайнятості» у 1.400 робочих місць, не надаючи при цьому точніших деталей про те, де і що це за робочі місця. Натомість, цифри для всіх тих секторів, не пов'язаних з видобутком гіпсу, які фактично підтримують регіон, значно вражаючі: близько 9.000 у виробництві, приблизно 8.000 у сфері послуг та приблизно 5.500 у торгівлі, готельному бізнесі, транспорті та зв'язку.

Там, де головний козир у вигляді втрати робочих місць не має такої ваги, як мав би, природний гіпс рекламується як необхідна та незамінна сировина. Зручно ігнорується той факт, що альтернативи існують вже десятиліттями: наприклад, гіпс, отриманий в результаті десульфурації димових газів, так званий гіпс, отриманий методом десульфурації димових газів, та промисловий гіпс, який є побічним продуктом виробництва лимонної кислоти в харчовій промисловості. Повна заміна вже давно можлива. Це означає, що повністю замінити можна не лише будівельний гіпс, який використовується в гіпсокартоні, стяжці та штукатурці, але й високоякісний гіпс для штукатурки та моделювання, що цінується за свою білизну, і навіть стоматологічний та медичний гіпс, який повинен відповідати найвищим стандартам чистоти. Тому твердження гіпсової промисловості про те, що кожному заводу потрібен «свій» власний кар'єр, є невиправданим як з технічної точки зору, так і з точки зору постачання сировини. Однак це не заважає галузі захоплювати все більше землі, а також не заважає політикам надавати їй доступ.

У колишньому районі Остероде понад половина гіпсового карстового масиву площею 770 гектарів вже відкрита для видобутку корисних копалин – і кінця цьому не видно. Ще у 2014 році компанія Rump & Salzmann, дочірня компанія Knauf, оголосила про плани розширення та видобутку корисних копалин на ділянці площею 36 гектарів у Геркенштайні, на схід від Юрде. Суть справи: ця територія (як і інші гіпсові карстові ландшафти) є частиною «Гарячої точки біорізноманіття» 18, до якої експерти Федерального агентства охорони природи включають весь південний пояс Гарц-Цехштайн. Тут знайшли свій дім рідкісні тварини та рослини. Тільки сорок вісім видів птахів, включаючи 33 види, що гніздяться, знаходять тут їжу та притулок. П'ять з цих видів занесені до Червоної книги Нижньої Саксонії, а два – до Червоної книги Німеччини. Але це не має великого значення в розрахунках гіпсової промисловості, навіть попри те, що слова керівника заводу Уве Шрідде, якого цитувала газета HarzKurier у січні 2014 року, який сказав, що він «не хотів нічого відбирати у птахів», намагалися представити наміри компанії в іншому світлі. Загалом, гіпсопереробні та гірничодобувні компанії роблять усе можливе, щоб покращити свій поганий публічний імідж сміливими заявами та дозволити собі бути відзначеними в регіональних газетах як стійка та екологічно чиста галузь, яка завжди ретельно рекультивує свої гірничодобувні райони та повертає їх природі як біотопи (http://www.nnz-online.de/news/news_lang.php?ArtNr=185570).

Однак факт залишається фактом: гіпсова промисловість у південних горах Гарц знищує унікальні природні ландшафти в неймовірних масштабах. Завдяки відкритому видобутку гіпсу вона не лише знищує величезні площі карстових утворень, унікальних для Європи, але й одночасно та безповоротно знищує характерну флору та фауну. Вона вже знищила понад 50 відсотків цього незамінного ландшафту. Водночас популяції тварин і рослин втрачають свої середовища існування, що призведе до скорочення та, зрештою, до зникнення видів, що охороняються та знаходяться під загрозою зникнення, у найближчому майбутньому. У часи прогресуючої зміни клімату, де кожна крихітна екологічна ніша визначає долю біорізноманіття, це катастрофа. Гіпсові компанії давно вимагають, щоб видобуток був обмежений визначеними охоронними територіями, які наразі охороняють менше третини гіпсових регіонів Нижньої Саксонії, – і політики вдають співчуття. Вони надто швидко поширюють твердження, що такі гірничодобувні втручання можуть бути екологічно компенсовані. Наприклад, вони представляють ренатурацію кар'єрів як життєздатне рішення. Роблячи це, вони зручно ігнорують той факт, що такі штучні вторинні середовища існування жодним чином не можуть замінити первісний гіпсовий карст. Комплексна ренатурація триває століттями і, попри все, не може бути порівняна з первісним станом: геоморфологічна структура безповоротно втрачається через ерозію.

«Асоціація сприяння Німецькому музею гіпсу та карстової стежки», яка надзвичайно активно працює в районі Остероде, є рішучим прихильником таких проектів ренатурації та іншого перепрофілювання кар'єрів, проектів, які підтримують гіпсова промисловість та місцеві політики. Уве Шрідде, керівник операційної діяльності компанії Rump & Salzmann, публічно представляє асоціацію як її голова. Особливо дивує той факт, що асоціація, яка фактично відповідає за встановлення знаків, оснащення 250-кілометрової карстової стежки лавками, а також за її обслуговування та ремонт, отримала значний грант у листопаді 2017 року. Районна рада Геттінгена одноголосно вирішила підтримувати асоціацію у розмірі 10 000 євро на рік протягом наступних п'яти років. У обґрунтуванні зазначалося, що метою асоціації було «представити гіпсовий карстовий ландшафт південних гір Гарц широкій публіці різними способами». (Göttinger Tageblatt: http://www.goettinger-tageblatt.de/Goettingen/Kreis-Goettingen-foerdert-Gipsmuseum) Той факт, що асоціація-спонсор не виступає за захист унікальних карстових територій, на які спрямована гіпсова промисловість, як це роблять екологічні та природоохоронні асоціації, а радше намагається применшити наслідки серйозних втручань у минуле, цілком може поставити під сумнів моральність державного гранту.

Також вражає, що провідні постаті місцевої політики, здається, роблять усе можливе, щоб представити гіпсову промисловість у найвигіднішому світлі. Це не дивно, враховуючи зростаючі тісні зв'язки між гіпсовою промисловістю та державною адміністрацією, взаємозв'язки між ними та рівень взаєморозуміння. Навіть Карл-Фрідріх Беттхер, головний адміністративний директор округу Остероде, не бажав йти на компроміс. «Дві третини ландшафту для видобутку корисних копалин, одна третина для охорони природи» – таким був його девіз. Як повідомляють «Друзі природи Нижньої Саксонії» на своєму вебсайті, саме він розпустив Нижнє управління охорони природи округу Остероде практично за одну ніч, після того, як керівника управління, який виступав за захист цінних ландшафтних особливостей регіону, було звільнено «під надуманими приводами».

Сьогодні суперечлива тема гіпсових карстових ландшафтів рідко обговорюється. Або цю тему уникають будь-якою ціною, як це зробив мер Остероде Клаус Беккер у своєму новорічному зверненні 2017 року, або її навмисно ігнорують. Він не згадав про цей мальовничий скарб, практично подарунок з небес прямо на його порозі, який ідеально підходив для того, щоб служити вітриною для його структурно слабкого рідного міста.

Натомість, через шість місяців Уве Шрідде, який виконував подвійну роль керівника заводу Rump & Salzmann та голови галузевої Асоціації карстових стежок, дозволили пояснити делегатам польського міста-побратима Оструда під час спільної екскурсії містом, як його компанія практично перевищила встановлені заходи щодо охорони природи, повідомляла місцева газета Eseltreiber (https://www.eseltreiber.de/gehe/produkte/nutzen.php?pg=abo&id=1572). Коли асоціація запросила гостей на святкування 50-річчя природного заповідника Хайнгольц у листопаді 2017 року, ніхто на заході не наважився згадати, що суто приватні інтереси спричиняють масове втечу унікальних біотопів у гіпсовому карсті, і що державна влада, чий юридичний обов'язок полягає у збереженні суспільних скарбів, зазнала невдачі. Компромісні рішення – це все, чого можуть стверджувати обрані представники, – і вони дійшли до цього дорогою ціною.

Мізерні компроміси, отримані в результаті юридично оскаржених дозволів на видобуток корисних копалин, зрештою розплачуються широкою громадськістю. Наприклад, у 1981 році земля Нижня Саксонія зобов'язалася виплатити шість мільйонів німецьких марок за мировою угодою з компанією Rigibs, щоб остаточно вирішити юридичні суперечки, що порушувала гіпсова промисловість. Ці гроші також мали на меті полегшити перехід компанії від переробки гіпсу Цехштайн до переробки гіпсу з вапняку-черепашнику (який у великих кількостях зустрічається в Нижній Саксонії) – що фактично дорівнювало державній субсидії. Ціна для охорони природи – а отже, і для особливо охоронюваної флори та фауни в цьому районі – була високою: щоб врятувати ліс Хайнгольц, були принесені в жертву території Ліхтенштайн, Кройцштіге та Блоссенберг.

Компанія Knauf не краща. У 2004 році вона подала заявку на внесення змін до плану ренатурації існуючого кар'єру на автомагістралі B 241. Крім того, її дочірня компанія Rump & Salzmann заявила права на додаткові 15 гектарів гірничої ділянки "Am kleinen Pfingstanger" над містом Юрд на околицях Остероде. Хоча природоохоронні групи намагалися вилучити надзвичайно цінні луки Хопфенкуле над вольєром для диких кабанів з дозволу на видобуток корисних копалин, який діяв з 1970-х років, шляхом обміну землею, вони не досягли успіху: саме в цій зоні родовища гіпсу особливо потужні, і відмова від прав для Knauf була неможлива.

Жодне з цих масштабних втручань не може бути екологічно компенсовано – навіть якщо мер, адміністратор району, член окружної ради, орган охорони природи та представники промисловості хочуть переконати нас у протилежному. Природні скарби гіпсового карсту безповоротно втрачаються з початком ерозії. І, як показує приклад Блоссенберга, вона починається крок за кроком. Спочатку відбувається надмірна експлуатація, потім безрозсудне будівництво доріг ініціює руйнування. Принаймні, туристи більше ніколи не зможуть насолоджуватися вузлуватими стовбурами стародавнього глоду та чудовим цвітом сотень терну, що вистилають стежку до Фельдхерренхюгеля. Невдовзі вони зможуть спостерігати крізь будівельні огорожі, куди це веде, коли, всупереч здоровому глузду, унікальний природний ландшафт приноситься в жертву безжальній наживі корпорацій.

Маріта Фоллборн була головою місцевої групи BUND (Друзі Землі Німеччина) в Остероде. Вона понад 28 років працювала журналісткою-розслідувачкою та письменницею; її радіорепортажі та статті публікувалися в таких виданнях, як Deutschlandradio Kultur, Spiegel Online, Focus Magazine та Frankfurter Rundschau. Вона є авторкою кількох науково-популярних книг, зокрема бестселерів «Йогуртова брехня» та «Харчова мафія» (Campus Verlag).

ТОВ «ЛабНьюз Медіа»

LabNews: Біотехнології. Цифрова охорона здоров'я. Науки про життя. Pugnalom: Новини довкілля. Охорона природи. Зміна клімату. augenauf.blog: Ми спостерігаємо зловживання

Переглянути повну біографію