Фрідріх Мерц — людина дії. Він створює факти та бореться. Але за що і за кого — це питання, яке кожен повинен поставити собі, досліджуючи кар'єру кандидата на посаду канцлера від ХДС. Не потрібно багато, щоб знайти спільну нитку: Мерц точно не друг пересічного громадянина чи критичних об'єднань.
Мерц багато років працював лобістом у бізнес-секторі. За оцінками журналу Manager Magazin, ще у 2006 році він заробляв чверть мільйона євро. Того ж року він подав до суду проти вимоги до політиків розкривати свою додаткову роботу , але його справа була невдалою. У 2009 році він нарешті повністю перейшов у світ бізнесу. Зараз «бізнес» – це широка галузь, і існує безліч можливостей, які можна використати. Як виявилося, Мерц завжди віддавав перевагу найбільшому. Його численні посади в наглядових та дорадчих радах, ймовірно, давно зробили його мультимільйонером, пише LobbyControl , організація, яка виступає за прозорість та чіткі обмеження впливу на політику та громадськість.
Між 2010 і 2019 роками Мерц був членом наглядової ради HSBC Trinkhaus und Burkhardt, глобального банку для заможних осіб, корпоративних клієнтів та інституційних інвесторів. Всупереч власним заявам, HSBC, здається, не дуже дбає про сталий розвиток: він продовжує інвестувати в компанії, що займаються викопним паливом та озброєнням, і, згідно з аналізом Carbon Tracker, є одним з «найгірших порушників» серед найбільших європейських банків: з 2016 року HSBC інвестував у цей сектор 52 мільярди доларів. Звичайно, ідея про те, що збільшення концентрації CO2 в атмосфері може призвести до потепління на два-чотири градуси, є старою (вона походить від шведського фізика та хіміка Сванте Арреніуса, який визнав цей зв'язок ще в 1896 році), але аж ніяк не застаріла – навпаки. З моменту заснування МГЕЗК, Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, у 1988 році, яка неодноразово висвітлювала та кількісно оцінювала зміну клімату, навіть найзапеклішому банкіру та юристу має бути зрозуміло, що так далі продовжуватися не може. Однак прибуток є більш відчутним і холодним, тверда готівка цінніша за будь-які тривожні цифри про підвищення температури, екстремальні погодні явища чи навіть вимирання видів.
HSBC також є важливим гравцем у секторах озброєнь та війни. Хоча банк має критерії виключення для «суперечливої зброї» (протипіхотні міни, збагачена ураном зброя, запальні бомби, а також димова та легка зброя, що містить білий фосфор), він продовжує інвестувати в збройові компанії. HSBC є одним з найбільших акціонерів публічно торгуваної німецької збройової промисловості, з інвестиціями на загальну суму 1,22 мільярда доларів США.
Крім того, банк брав участь у так званих операціях cum-ex:
- Торгівля акціями: Незадовго до дати виплати дивідендів великі пакети акцій торгуються між кількома інвесторами. Залучені сторони перемішувалися туди-сюди.
- Короткий продажІнвестор продає акції, якими він ще не володіє, іншому інвестору.
- Виплата дивідендів: Дивіденди виплачуються в дату реєстрації та Податок на приріст капіталу (25%), що утримується.
- Через складні операції, на одну й ту саму акцію видається кілька податкових сертифікатів.
- Повернення податку: Кілька партій вимагають від держави повернення податку на приріст капіталу, навіть якщо його було сплачено лише один раз.
Практика Cum-Ex призвела до збитків держави (а отже, і кожного громадянина) на мільярди євро, оскільки податки поверталися багаторазово, хоча сплачувалися лише один раз. Звичайно, причетні особи заперечують незаконність своїх транзакцій і стверджують, що лише скористалися податковими лазівками. Критики розглядають транзакції Cum-Ex як навмисне шахрайство проти платників податків. Як член наглядової ради HSBC, Мерц мав би знати про такі транзакції та міг би їх зупинити, проте кандидат на посаду канцлера продовжує заперечувати будь-яку інформацію про них. Як би там не було, тепер суди мають вирішити, чи були це законними чи незаконними податковими трюками. Вони не виносять судження про мораль та порядність.
Роль Мерца як члена наглядової ради HSBC також сумнівна, оскільки він одночасно консультував фонд порятунку банків SoFFin , таким чином працюючи на обидві сторони: державний та приватний сектори. Те, що це становить конфлікт інтересів, очевидно. Зрештою, Мерц мав доступ до конфіденційної інформації, а отже, володів інсайдерськими знаннями, які потенційно могли бути вигідними для його роботи в HSBC. Як мінімум, консультування SoFFin принесло Мерцу значні гонорари. Як «спеціаліст з утилізації» під час продажу WestLB, він отримував щоденну плату в розмірі 5.000 євро від державної (!) установи SoFFin; його загальна зарплата ніколи не розголошувалася, оскільки Мерц послідовно та успішно уникав прозорості протягом усієї своєї кар'єри. Відомо лише, що міжнародна юридична фірма Mayer Brown, у берлінському офісі якої він був партнером та старшим юрисконсультом до 2021 року, виставила SoFFin рахунок на загальну суму майже 11 мільйонів євро за консультування щодо ліквідації WestLB.
Фрідріх Мерц був активним учасником численних лобістських асоціацій та мереж. Ось лише деякі з його видів діяльності:
- Асоціація хімічної промисловості: Мерц працював у цій потужній лобістській групі в 1980-х роках, яка продовжує виступати проти суворіших екологічних норм та заходів щодо захисту клімату (наприклад, Директива ЄС щодо муніципальних водних ресурсів була б «абсолютно надмірною».).
- Юридична фірма Mayer Brown: Мерц пропрацював тут 16 років і підтримував тісні зв'язки. Зв'язки з великими корпораціями, такими як найбільша у світі хімічна компанія BASF (Екологічні злочини, приклади: Індонезія, вирубка лісів 47 000 гектарів тропічного лісу для будівництва промислового комплексу; організований опір проти торгівлі викидами, екологічного податку та регулювання використання тепла; оператори електростанцій у Китаї, де це відсутність суворих екологічних норм (чого варто боятися – ключове слово Чжаньцзян)
- Економічна рада ХДС: Мерц багато років був віце-президентом цієї лобістської асоціації, але пішов у відставку незадовго до обрання головою ХДС.
- Ініціатива Нова соціальна ринкова економіка (INSM): Мерц був одним із засновників асоціації-спонсора цієї лобістської організації, що фінансувалася роботодавцями та нині не існує, у 2006 році.
- Фонд ринкової економіки: Мерц був частиною «Комісії з податкового кодексу» та має тісні зв'язки з цим аналітичним центром.
- різні посади в наглядовій раді: Мерц обіймав щонайменше 13 наглядових та адміністративних рад
- Атлантик-Брюке: Мерц був головою цієї приватної, некомерційної та безпартійної асоціації, що базується в Берліні, протягом десяти років, до 2019 року. (Пункти критики: серед іншого) відсутність прозорості, вплив ЗМІ, обмежена культура обговорення, відсутність демократичної легітимності діючих осіб)
- Фінансова група BlackRock: З 2016 по березень 2020 року Мерц був головою наглядової ради німецького відділення BlackRock.
BlackRock є найбільшим у світі керуючим активами та бере участь у різних сферах фінансування військової діяльності та реконструкції в зонах конфліктів. Наприклад, фінансовий гігант володіє 5,3-відсотковою акцією німецького виробника зброї Rheinmetall, що робить його другим за величиною акціонером після французького банку Société Générale . Розглядаючи діяльність BlackRock з етичної точки зору, швидко стає зрозуміло, наскільки підступною є її корпоративна політика: з одного боку, компанія інвестує у виробництво зброї, а з іншого боку, розробляє стратегії та моделі фінансування реконструкції в зонах конфліктів.
Приклад України чітко ілюструє цю думку. Rheinmetall поставив значну кількість військової техніки та озброєння армії Зеленського, ставши таким чином «найважливішим партнером України в оборонній промисловості», включаючи сотні тисяч артилерійських та танкових боєприпасів, мінометних снарядів, бойових машин, бойових машин піхоти, основних бойових танків, евакуаційних машин (Marder, Leopard) та систем ППО. (До речі, цитата взята від самого Мерца: він використав цю фразу в інтерв'ю «Bild am Sonntag» 26 лютого 2023 року, через рік після початку війни, і закликав Німеччину відігравати провідну роль на боці України.) Хоча точний відсоток від загального обсягу бізнесу Rheinmetall визначити не вдалося, десятикратне зростання ціни акцій Rheinmetall з початку війни говорить багато про що.
Поки мінометні снаряди Rheinmetall обстрілювали ворожі позиції, у листопаді 2022 року BlackRock підписала Меморандум про взаєморозуміння в Міністерстві економічного розвитку України, заручившись консультаціями фінансової групи щодо реконструкції.
BlackRock входить до групи великих інвестиційних фірм, які разом володіють приблизно однією п'ятою частиною єврооблігацій України , що становить приблизно 3,72 мільярда євро суверенного боргу країни . Ця група міжнародних власників облігацій, до якої входять BlackRock, PIMCO, Fidelity та Alliance Bernstein, і яка працює під назвою Керівний комітет, має претензії до України на загальну суму 23,4 мільярда доларів США – близько 20 відсотків усіх власників українських облігацій . Таким чином, Керівний комітет (а отже, і BlackRock) відіграватиме ключову роль у переговорах щодо майбутнього суверенного боргу України та матиме значний вплив на фінансові умови, за якими Україна повинна погасити свої борги.
Виникає питання, що думати про політика, який представляє інтереси глобального фінансового маніпулятора, який є не лише образним, а й безжально безжальною людиною. Роль Мерца в BlackRock виходила за рамки звичайних обов'язків голови наглядової ради та передбачала чіткий лобістський мандат. Він брав участь у конференц-дзвінках, де пояснював сотням клієнтів політичні та економічні події, такі як Brexit, а також виступав послом , просуваючи переваги фондів та налагоджуючи зв'язки з міністерствами в Берліні та Брюсселі. Таким чином, він відкривав двері для корпорації , використовуючи свою мережу та контакти в політиці та бізнесі. BlackRock, безумовно, цінував його адресну книгу та зв'язки з керівниками німецьких корпорацій та впливовими політиками.
Наразі Мерц офіційно не є активним членом BlackRock чи будь-якої іншої вищезгаданої організації (принаймні, наскільки нам вдалося встановити). Однак можна припустити, що тісні зв'язки з бізнес-колами та лобістськими організаціями все ще існують, зокрема через мережу Мерца в ХДС та його оточенні.
Чи можна довіряти такому канцлеру щодо його чесності? Чи можна очікувати, що Фрідріх Мерц діятиме відповідно до моральних принципів та ставитиме на перше місце інтереси громадян і спільне благо?
Напевно, ні.
Тоді ми хоча б можемо використовувати часто повторювані вбивчі аргументи кожного політика: демократія та свобода. Чи не так?!
Хоч це й нудно, але ще більш нагальним є пам’ятати про це у дні перед виборами канцлера: свобода слова є основою демократії та закріплена у статті 5 Основного закону:
- Кожен має право вільно висловлювати та поширювати свою думку словами, письмово та за допомогою зображень.
- Цензури немає.
- Свобода преси та свобода висвітлення подій… гарантовані.
Однак Мерц будує власне бачення демократії та відсуває на узбіччя як Александра Добріндта, так і його партію. 24 лютого 2025 року він розпочав кампанію проти «незручних» — цілої низки неурядових організацій (НУО). У парламентському розслідуванні та 551 окремому питанні парламентська група ХДС/ХСС під керівництвом Мерца вимагає роз'яснень щодо «політичної нейтральності організацій, що фінансуються державою». Розслідування має на меті перерахувати фінансування та діяльність таких НУО, як Greenpeace, Correctiv, foodwatch, Campact, Attac та Deutsche Umwelthilfe (DUH), щоб зрештою оскаржити некомерційний статус цих організацій, зруйнувати їхній політичний вплив та позбавити їх державного фінансування.
Спроба політично поставити шах неурядовим організаціям (НУО) є настільки ж антидемократичною, наскільки й ненадійною: хоча ХДС/ХСС під керівництвом Мерца стверджують, що втручання НУО у формування політичної думки може бути «порушенням демократичного порядку», саме це вони й роблять. Такий підхід може бути незграбним, але це поширена тактика серед тих, кому є що втрачати. Для цього є влучне німецьке прислів'я: «Хто показує пальцем на інших, на нього самого три пальці показують».
Демократія має залишатися відкритою для критики. З моменту знакового рішення Федерального конституційного суду у справі Люта в 1958 році свобода слова є основоположною для вільного та демократичного порядку – навіть коли політичний істеблішмент або мейнстрім займають протилежну позицію. Держава повинна бути здатною витримувати гостру і навіть полемічну критику. Вільна критика влади є важливим компонентом сильної, ліберальної демократії та невід'ємною частиною політичних дебатів. Непомітна погроза Мерца поставити під сумнів некомерційний статус критичних організацій створює небезпечний прецедент. Це може призвести до самоцензури серед представників громадянського суспільства та збідніння публічного дискурсу, що зрештою поставить під сумнів якість нашої демократії.
Напад Мерца на неурядові організації слід розглядати як напад на громадянське суспільство та спробу залякати незгодних. Критичні голоси громадянського суспільства є важливими для функціонуючої демократії. Вони служать коригувальним засобом, ставлячи під сумнів політичні рішення та викриваючи суспільні проблеми. Політично незалежні організації, зокрема, виконують важливу наглядову функцію, постійно перевіряючи політично відповідальних осіб – незалежно від партійної приналежності.
Спроба залякати незгодних демонструє не державницький суверенітет, а авторитарний рефлекс. Кандидат на посаду канцлера, який прагне змусити замовкнути критичні організації, підриває принципи відкритого суспільства. Підхід Мерца нагадує проблематичні концепції демократії, засновані на ворожій та радикальній критиці еліти, яка торкається глибинних образ та упереджень. Жива демократія характеризується не лише толерантністю до критики, але й розумінням її як важливого компонента політичного дискурсу. Здатність приймати критику та конструктивно реагувати на неї є ознакою демократичної зрілості.
Якщо критика занадто сильна, то Фрідріх Мерц занадто слабкий.
Ще є час запобігти тому, щоб Мерц став канцлером – вже давно час.
