Діти матерів із надмірною вагою часто розвивають порушення метаболізму, навіть якщо вони дотримуються здорової дієти. Нещодавнє дослідження, проведене в Боннському університеті, дає підказки щодо причини цього. Згідно з дослідженням, певні клітини печінки мишей з ожирінням перепрограмовуються під час вагітності. Це призводить до довгострокових змін у метаболізмі потомства. Дослідники вважають, що ці висновки також можуть бути застосовні до людей.
У своєму дослідженні вчені досліджували так звані клітини Купфера. Вони належать до макрофагів, важливої групи фагоцитарних клітин, і є частиною захисної сили вродженої імунної системи. Під час ембріонального розвитку вони мігрують до печінки, де потім проживають постійно. Там вони борються з патогенами та перетравлюють старі клітини.
«Клітини Купфера також діють як провідники», – пояснює професор доктор Ельвіра Масс з Інституту LIMES при Боннському університеті. «Вони дають інструкції навколишнім клітинам печінки, що робити. Таким чином вони забезпечують правильне виконання цим центральним метаболічним органом своїх різноманітних завдань».
Очевидно, саме ця функція провідника змінюється при ожирінні. Принаймні, експерименти на мишах, проведені Массом разом з іншими дослідницькими групами в Боннському університеті, вказують на це. «Нам вдалося показати, що у потомства матерів з ожирінням часто розвивалася жирова хвороба печінки невдовзі після народження», – пояснює колега Масса, доктор Хао Хуан. «І це відбувалося навіть тоді, коли молоді тварини харчувалися цілком нормальною їжею».
Причиною цього розладу, очевидно, було «перепрограмування» клітин Купфера у молодих тварин. Це перепрограмування змусило їх випромінювати молекулярні сигнали, які давали вказівку клітинам печінки поглинати більше жирів. Образно кажучи, вони вже диригували не симфонією Бетховена, а твором Вівальді.
Цей зсув, очевидно, відбувся під час ембріонального розвитку, спричинений продуктами материнського метаболізму. Ці продукти активували своєрідний молекулярний перемикач у клітинах Купфера, змушуючи їх постійно змінювати напрямок своєї функції. «Цей перемикач є так званим транскрипційним фактором», — каже Массачусетс. «Він контролює, які гени експресуються в клітинах Купфера».
Коли дослідники генетично видалили цей перемикач у клітинах Купфера під час вагітності, у потомства не розвинулася жирова хвороба печінки . Чи є це також мішенню для ліків, поки що незрозуміло. Дослідницькі групи, що беруть участь у дослідженні, мають намір дослідити це питання в подальших дослідженнях.
Якщо це призведе до появи нових варіантів лікування, це буде гарна новина. Змінена функція клітин Купфера, ймовірно, має різноманітні негативні наслідки. Наприклад, жирова хвороба печінки супроводжується масивними запальними реакціями. Вони призводять до відмирання все більшої кількості клітин печінки та їх заміни сполучною тканиною. Результатом є стан, який називається фіброзом , при якому печінка поступово перестає функціонувати. Водночас це збільшує ризик злоякісного переродження клітин печінки та утворення пухлин.
«Стає дедалі очевиднішим, що багато захворювань людини виникають на дуже ранніх стадіях розвитку», — каже Масс, який також є речником трансдисциплінарної дослідницької галузі «Життя та здоров’я» та членом правління Кластера передового досвіду «ImmunoSensation2» в Боннському університеті. «Наше дослідження — одне з небагатьох, яке змогло детально з’ясувати шлях, за допомогою якого це відбувається».
Оригінальна публікація
Хао Хуан та ін.: Програмування клітин Купфера материнським ожирінням запускає жирову хворобу печінки ; Nature; DOI: 10.1038/s41586-025-09190-w
також читати
Метадослідження вперше доводить: менше випадків раку завдяки екологічно чистій дієті | Pugnalom
Глобальна продовольча безпека: Тільки біоекономіка може її гарантувати + Коментар | Pugnalom
