Скелетні м'язи чоловіків і жінок по-різному переробляють глюкозу та жири. Дослідження, проведене Університетською лікарнею Тюбінгена, Інститутом дослідження діабету та метаболічних захворювань при Гельмгольці в Мюнхені та Німецьким центром дослідження діабету (DZD), пропонує перший комплексний молекулярний аналіз цих відмінностей. Такі особливості можуть пояснити, чому метаболічні захворювання, такі як діабет, проявляються по-різному у жінок і чоловіків, і чому вони по-різному реагують на фізичні вправи.
Скелетні м’язи – це набагато більше, ніж просто «двигуни» руху: вони відіграють центральну роль у метаболізмі глюкози, а отже, і в розвитку діабету 2 типу. Приблизно 85 відсотків інсулінозалежного поглинання глюкози відбувається в м’язах. Це означає, що якщо м’язові клітини менш чутливі до інсуліну, наприклад, у випадках інсулінорезистентності, глюкоза менш ефективно засвоюється з крові. Фізичні вправи спеціально протидіють цьому.
Але відмінності у функції м'язів між жінками та чоловіками довгий час недооцінювалися. Дослідники під керівництвом Саймона Дреера та Кори Вайгерт зараз досліджували саме це питання. Вони вивчили біопсії м'язів 25 здорових, але надмірно вагомих дорослих (16 жінок, 9 чоловіків) віком приблизно 30 років. Учасники раніше не займалися регулярною фізичною активністю. Протягом восьми тижнів вони тричі на тиждень виконували годинне тренування на витривалість, що складалося з 30 хвилин їзди на велосипеді та 30 хвилин ходьби на біговій доріжці.
Зразки м'язів були взяті перед початком, після першого тренування та в кінці програми. Використовуючи найсучасніші молекулярно-біологічні методи, включаючи аналіз епігеному, транскриптому та протеому, команда досліджувала статево-специфічні відмінності на різних рівнях.
Результат: Навіть перше тренування викликало у чоловіків сильнішу стресову реакцію на молекулярному рівні, що проявляється у підвищеній активації генів стресу та підвищенні рівня м'язового білка міоглобіну в крові. Крім того, чоловічі м'язи демонстрували виражений характер так званих швидкоскорочувальних волокон, які призначені для короткочасних, інтенсивних навантажень і переважно використовують глюкозу як джерело енергії.
У жінок спостерігався значно вищий рівень білків, відповідальних за поглинання та зберігання жирних кислот, що свідчить про ефективніше використання жирів. Після восьми тижнів регулярних тренувань на витривалість м'язи обох статей адаптувалися, а специфічні відмінності між м'язовими волокнами зменшилися. Одночасно як у жінок, так і у чоловіків вироблявся підвищений рівень білків, які сприяють використанню глюкози та жиру в мітохондріях – «енергетичних центрах клітин».
«Ці адаптації вказують на загальне покращення метаболічних показників, що може допомогти знизити ризик розвитку діабету 2 типу», — каже Вайгерт. «Наші нові результати можуть у майбутньому сприяти кращому прогнозуванню індивідуального ризику діабету та більш точному підбору рекомендацій щодо лікувальної фізкультури для жінок і чоловіків».
Що далі? Тепер вчені хочуть дослідити роль статевих гормонів, таких як естроген і тестостерон, у цих відмінностях, а також те, як гормональні зміни в похилому віці впливають на ризик метаболічних захворювань.
також читати
Бажання їсти більше й більше: Всього кілька шоколадних батончиків змінюють мозок | Pugnalom
Метадослідження вперше доводить: менше випадків раку завдяки екологічно чистій дієті | Pugnalom
